Життєва форма рослин — зовнішній вигляд рослинного організму, що відображає його пристосованість до умов середовища існування.
Термін запропонував наприкінці XIX ст. данський ботанік Еугеніус Вармінг (1841–1924) — один із засновників екології та морфології рослин.
Різні види рослин в однакових умовах набувають однакового зовнішнього вигляду, але досягають цього різними шляхами.
Данський ботанік Крістен Раункієр (1860–1938) виокремив одну ключову ознаку — розміщення бруньок відновлення відносно ґрунту в холодну або суху пору року:
Виокремлює такі категорії судинних рослин:
Серед цих форм можуть виникати ліаноподібні та сланкі форми.
Група особин із подібними морфологічними пристосуваннями для існування в однаковому середовищі.
Тварини активно рухаються та добувають їжу, тому їхні форми надзвичайно різноманітні.
Класифікують за способом локомоції: бігаючі, стрибаючі, повзаючі.
Класифікують за способом добування їжі: комахоїдні, зерноїдні, хижі.
Класифікують за формою тіла: торпедоподібні, змієподібні.
Дві форми за активністю та розмноженням: поліп і медуза.
Найпоширеніша класифікація життєвих форм тварин — розроблена Д. М. Кашкаровим. Виокремлює п'ять основних груп за середовищем існування та способом руху.

Життєві форми рослин і тварин як адаптації до середовища мешкання